Yamaha Sr400

SR400 повертається назад, якщо ви його не поважаєте - буквально. Зробіть послідовність важеля декомпресора, і він спрацьовує із задовольняючим ударом; зламайте його, і ваша гомілка заплатить ціну, ритуал, який або прив'язує вас до велосипеда, або розбиває вас. Після прокатки крутний, неспішний одиночний диск чисто тягне з низьких оборотів з механічною близькістю, яку ви просто не отримуєте від багатоциліндрової машини, хоча 27 кінських сил означає, що обгони автомагістралі вимагають планування, а не імпульсу. Барабанне переднє гальмо є достатнім у місті, але викликає нульову впевненість у жорсткій зупинці, а при мокрому 174 кг він важчий, ніж здається, що засмучує нових гонщиків на швидкості парковки. Тим не менш, вузьке вертикальне положення їзди, проста геометрія рами та характерна нотка вихлопу роблять кожну коротку та середню подорож навмисною та корисною, таким чином, як сучасні одиночки з впорскуванням палива не можуть повністю повторити.

Життя з Gen 2 SR400 протягом двох років у токійському трафіку навчило мене більше про контроль дросельної заслінки, ніж будь-який інший мотоцикл, який я володів - цей ритуал запуску змушує присутність, хочете ви цього чи ні. Передній диск був справжньою модернізацією старого барабана, хоча не приймайте його як довіру; він адекватний, не сильний і вимагає планування на що-небудь вище 80 км/год. Крива крутного моменту тумпера чесна і вузька, чисто тягне між 3500 і 5500 об/хв, перш ніж закінчиться дихання, а це означає, що шосе виживає, але ніколи не комфортно вище 110. Через 30 000 км він витікає трохи масла, вібрує ваші дзеркала в марність, а електрика приблизно така ж міцна, як бюджетний годинник 1980-х років - але нічого з цього не заважає вам захотіти їздити на ньому щодня.