Indian Super Chief

Я провів серйозні кілометри на відновленому начальнику 48 року, і ніщо інше не їздить так - той плоский V-twin працює на холостому ходу з картопляним лопом, який сучасні двигуни витрачають мільйони, намагаючись підробити. Крила з плінтусами та вилка спрингера виглядають неймовірно прямо в реальному світі, а не лише на фотографіях, і зі швидкістю 70 миль на годину велосипед відчуває себе посадженим і справді комфортним для машини, побудованої, коли Трумен ще був сенатором. Тим не менш, 245 кілограмів попереднього заліза вимагає поваги на швидкості паркування, вилка спрингера передає кожен камінчик прямо у ваші зап'ястя, а пошук правильних деталей NOS спорожнить ваш гаманець швидше, ніж двигун спорожняє паливний бак. Надійність є умовною - ставтеся до нього як до старовинного, а не щоденного гонщика, і це нагороджує вас досвідом, який жоден сучасний ретро не може чесно повторити.

Крутний момент вражає сильним і низьким — відійдіть від стопорного світла на 2500 об/хв, і цей 1442 куб. куб. куб. тумба відштовхне вас назад таким чином, що відчувається по-справжньому по-американськи старої школи, а хромований стиль обертає більше голів на милю, ніж будь-що, що Harley постачав того десятиліття. Але жити з цим було вправою в розчарування: мій Super Chief '01 більше часу проводив у дилера, ніж на дорозі, переслідуючи витоки масла, електричні гремлини та первинний натягувач ланцюга, який здавалося, що він розроблений на серветці. Індійська мотоциклетна компанія епохи Гілрой була фінансово хиткою, і вона показала - придатність та обробка були непослідовними від партії до партії, а наявність деталей була вже складною до того, як компанія припинилася в 2003 році. Покатайтеся на ньому в сонячну неділю, і це чудовий шматочок ностальгії; покладайтеся на це як на транспорт, і це врешті-решт підведе вас.