Gas Gas Ec 250

Я провів близько 60 годин на EC 250 '96 на скелястих піренейських трасах ендуро, і ця річ відчула себе живою так, як японські велосипеди просто не зробили - цей 249-кубовий двигун тягне з справжньою дикістю від середнього діапазону вгору, а мокрим 98 кг він пробивається через тісні ділянки лісу, ніби хоче бути там. Ранній передній частині у стилі Хосака справді дивно вивчати; він керує з точністю, яка спочатку здається чужою, але врешті-решт має сенс на пухкій, масивній місцевості, де традиційні вилки відхиляються. Тим не менш, вилки Paioli на пізніх агрегатах були кроком назад у дружності до відновлення - вони випивають сальники швидше, ніж ви очікували, а деталі не завжди сиділи на полиці в зручному місці. Gas Gas в цю епоху була невеликою, пристрасною компанією, і ви відчуваєте обидві половини цього речення щоразу, коли їдете на ньому: натхненний інженерний вибір, що стоїть поруч із примхами обладнання та джерелом деталей на іспанському ринку, які можуть перевірити ваше терпіння в середині сезону.

Gen 2 EC 250 нарешті здавалося, що Gas Gas вирішив домашнє завдання - переглянуті вилки Marzocchi з щирою впевненістю відстежували коріння та скелі, а вдосконалений силовий клапан зробив цей удар середнього діапазону більш прогресивним, не каструючи крик верхнього класу. Я провів свій через два сезони ендуро в передгір'ях Піреней, і він був справді швидким у тісних речах; 98 кг відчувається легшим, ніж передбачає специфікація, коли ви рухаєтесь. Чесні слабкі сторони: удар Sachs покращився порівняно з попереднім поколінням, але все одно потребував респірингу на все більше 80 кг, а іспанські електрики мали стійку звичку впроваджувати таємничі гремліни близько 60-годинної позначки. Jetting також був метушливим щодо змін висоти так, як мій KTM ніколи не був, але коли це було правильно, ця річ абсолютно полетіла.

Нова сплавна рама перетворила цей велосипед з перспективної, але швидкоплинної жменьки на те, що ви могли б насправді взяти на себе зобов'язання через повну секцію ендуро - він керує справжнім наміром без такої нервової, жахливої якості, яку мали старе сталеве шасі на твердому пакеті. Оновлене портування дає 250 ширший розподіл корисної потужності, ніж я очікував; він все ще сильно вражає в середньому діапазоні, але не карає вас за те, що ви були високошвидкісними, як раніше двотактний GasGas. Підвіска KYB спереду та ззаду була справжнім стрибком - я цілий день їздив ендуро спиною до спини, не нав'язливо переслідуючи налаштування, що було не те, що я б сказав про попереднє покоління. Єдине, що перевірить ваше терпіння, - це чутливість до струменя вуглеводів Keihin до висоти та температури - візьміть з собою реактивний комплект і розраховуйте використовувати його.

Нарешті, Gen 4 EC250 здавалося, ніби Gas Gas вирішив проблеми з гнучкістю рами, які мучили попередні велосипеди - переглянуте алюмінієве шасі помітно більше викликає довіру завдяки щільній, крутій одинарній стійці, а оновлені вилки Kayaba керують нерівною землею з справжнім спокоєм. Цей двотактний двотактний об'єм 249 куб. см сильно вдаряє в середньому діапазоні, можливо, занадто сильно на вільній місцевості, де раптовий стрибок напруги вимиє передню частину, якщо ви не звернете уваги, але наберіть руку дросельної заслінки, і це справді корисно. За два сезони клубного ендуро я провів близько 80 годин, і з'явилася одна тривожна правда: цей велосипед хоче, щоб ви відновлювали верхню частину кожні 40 годин, інакше він починає залишати вас застряглим у найгірші моменти, а іспанська електрика - зокрема роз'єм запалювання - корозійся і двічі спричинив відсутність запуску у вологих умовах. Однак пройдіть графік технічного обслуговування та неспокійні електричні гремліни, і EC250 є одним з найбільш природних велосипедів ендуро своєї епохи.